«Я МОЖУ!» це ініціатива, яка має на меті залучити більше жінок в політику. Ми віримо, що тільки тоді, коли наш Парламент щонайменше на половину складатиметься з жінок, 50% Уряду будуть жінки, в міських радах половину з депутатів складатимуть жінки, то наше суспільство буде гармонійнішим, справедливішим та щасливішим.
Наш громадський рух об’єднує жінок по всій країні та допомагає в реалізації їх ініціатив.

ОЛЬГА ГАЛАБАЛА
Депутатка обласної ради, одна з лідерів партії «ВОЛЯ», засновниця жіночого руху «Я МОЖУ!».
В мене особливий підхід до питання про роль жінки в суспільстві.
Є традиційний феміністичний підхід, який має за мету боротьбу за права жінок, але інколи доходить до крайніх форм такої боротьби. Як от, наприклад, коли жінки відмовляються народжувати дітей, щоб бути конкуретними з чоловіками, ніби-то роблячи вибір між дітьми та кар’єрою.

Є другий підхід, який сформований в більшості європейських та розвинутих країн — це принцип рівності чоловіків та жінок. Я жила в цих суспільствах — закінчувала школу в США, вчилася і жила довший час в Англії, багато часу проводила в Європі. І я б не сказала, що мені такий підхід комфротний. Ми не можемо говорити, що жінка і чоловік однакові, якщо вони різні. Наприклад, вважається, що втіленням принципу рівності є те, що жінка і чоловік роблять однаково важку роботу. Це самообман. Є фізіологія і гормони. І жінки мають менше фізичної сили, ніж чоловіки.
Той принцип, який сповідую я особисто — це принцип ГАРМОНІЇ. Жінки та чоловіки різні. Але саме ця різність створює гармонію. І між ними має зберігатися баланс. Баланс та гармонія в сімейному житті, в однакових можливостях самореалізовуватися та розвиватися, в рівноправному управлінні країною.
В нашому суспільстві ця гармонія відсутня. Досі існують стереотипи, що жінка має займатися тільки домашнім господарством та сидіти вдома. І це руйнує багато сімей. Часто суспільний осуд стає причинами абортів. Немає цієї гармонії і в створенні комфортних умов життя та самореалізації для жінки. Якщо ми говоримо, що так сформована фізіологія людини, що жінка виношує та народжує дитину, а потім більше часу проводить з дитиною, то в суспільстві мають бути створені такі умови, щоб жінка могла скрізь піти з дитиною, щоб були всі можливості по догляду за дитиною, щоб жінка могла розвиватися та працювати будучи мамою. Гармонія відсутня і у суспільному управлінні.

Сьогодні жінки є формальною більшістю в нашій країні, але фактично – меншістю:
53,7% жінок в Україні
але лише:
6% — міністерок
12% — в Парламенті
15% — в місцевих радах

Цей показник присутності жінок в політиці — один з найнижчих в світі. За кількістю жінок в Парламенті, Україна знаходиться на 125 місці серед 141 країн світу. За нами знаходяться тільки диктаторські та погано розвинуті країни.
Вдумайтеся в ці цифри. Вони означають, що 28 років незалежності в Україні всі рішення в державі, кожен закон, який приймався, кожне рішення місцевої ради приймалися БЕЗ врахування голосу жінки.
Я наведу лише один з наслідків таких рішень, що прямо стосується жінок. Одним з перших рішень Уряду, коли розпочалася криза у 2014 році, стало скасування домопоги по догляду за дитиною. Згідно звіту ОБСЄ, за три роки після такого рішення, 90% сімей з 3-ма та 4-ма дітьми попали за межу бідності. Це соціальна катастрофа. Скажіть, чи можливо було б прийняти таке рішення, якщо б в Уряді половину складали жінки? Питання риторичне.
Давайте подумаємо про питання міської інфраструктури. Саме ці питання вирішуються місцевими радами, де голос жінок також не чують. А скільки міст в нас є дружніми для мам з дитячими візочками? В скількох громадських місцях є ігрові кімнати для дітей, чи елементарно — вбиральні з столиками для малюків? Чи на порядку денному місцевої ради проблеми з місцями в дитячих садочках? Вакцинації дітей? Це також питання риторичні.
Така нерівність породжує несправедливість та не може бути нормою демократичного суспільства. І це потрібно міняти.
Проте те, що наявність рівного представництва жінок та чоловіків у владі дозволяє збувати суспільство таким, що відповідає потребам жінок — це лише один аспект.
Другий — за рівного представництва жінок у владі міняється якість суспільства.
У розвинутих країнах, де є високе представництво жінок у владі, провели цікавий експеримент. Попросили жінок та чоловіків депутатів оцінити, що найважливіше на їх думку змінилося. І якщо чоловіки говорили, до прикладу, про те, що збудовано більше кілометрів доріг, відкрито більше підприємств, то жінки говорили, що покращилася якість води та повітря, люди стали менше хворіти, діти стали отримувати кращу освіту та кращу роботу після навчання.
Дослідження, що проведені Місією жінок ООН чітко встановили тенденцію, що в тих країнах, де представництво жінок у владі складає майже половину, то такі питання як соціальна справедливість, подолання бідності, екологія та збереження довкілля, медицина, освіта, стають такими ж важливими як і питання економіки, армії чи інфраструктури.

Яскравий приклад — це скандинавські країни. 41,7% жінок є в Урядах та Парламентах цих країн. І саме скандинавські країни є лідерами рейтингів національного щастя, комфортності міст та рівня життя людей.
Тому суспільства, де є однаковий вплив жінок та чоловіків на прийняття рішень з управління чи державою, чи містами — це гармонійні суспільства з найвищим індексом щастя та найкращою якістю і комфортом життя. І це не через те, що жінки кращі, а чоловіки гірші, чи навпаки. А через те, що ми різні. І тільки так досягається баланс та гармонія.

Та що заважає жінкам йти в політику?
Здавалось би на перший погляд, що в нашому суспільстві жінка якщо тільки захоче — може йти в політику. Але це зовсім не так. І причин на це кілька.

Перша і основна — низький соціальний статус жінок та економічна залежність від чоловіків.
— 10% економічних ресурсів країни належить жінкам
— жінка на 28% менше заробляє
— в 43% сімей заробляє тільки одна людина і це чоловік
Щоб бути політиком, потрібно бути самодостатньою людиною. Саме через низьку економічну активність жінок існує стереотип, що якщо жінка є політиком, то вона обов’язково чиясь коханка і попала у владу для статусу.

Друга причина, яка частково перегукується з першою — це нерівномірний розподіл сімейних обов’язків:
— жінки на 4-6 годин працють більше, ніж чоловіки
— жінки щонайменше вдвічі більше часу проводять з дітьми, ніж чоловіки

І третя причина, яка є, мабуть, наслідком перших двох — жінка постійно сумнівається чи зможе вона бути політиком. Бо це вимагає фінансової самодостатності, часу.

Є й другорядні причини — відсутність центрів політичної освіти для жінок, відсутність підтримки жінок-політиків з боку чоловіків та вплив стереотипу «політика — чоловіча справа».

І остання, але дуже важлива причина. 1 850 000 — це кількість жінок, які протягом 2018 року стали жертвами домашнього насилля. Одна з основних причин такого насилля — стереотипи, що жінка – «берегиня дому», її функція – приготування їжі та догляд за дітьми. І щойно вона починає заявляти про свої права, то одразу ж піддається насильству – чи економічному, чи психологічному, чи фізичному, чи сексуальному.

Нові можливості для жінок та суспільство гармонії
Щоб відновити в нашій країні гармонію, ми маємо згуртувати жінок в потужний громадський рух. Настав час, щоб нас почули.

Перед нами стоять багато викликів і дуже багато завдань, які потрібно вирішити. Для того, щоб жінка мала економічні можливості потрібно правильно на рівні держави організувати період догляду за дитиною — відповідними соціальними виплатами, належною мережею дитячих садочків, і можливістю чоловіків, бабусь, дідусів йти у декретні відпустки та ділити відповідальність по догляду за дитиною. Потрібно змінити трудове законодавство, з врахуванням потреб жінок, щоб питання про те, що можна обирати між «дітьми і кар’єрою» навіть не виникав ні в кого. Облаштувати міську інфраструктуру для мам і їх дітей у кожному місті нашої країни.
Маємо ратифікувати Стамбульську конвенцію проти насилля над жінками та провести велику роботу, щоб зменшити домашнє насилля і надавати допомогу жінкам, які від цього постраждали. Долати суспільні стереотипи, які досі дуже сильні.
Ми можемо зробити багато, якщо жінки будуть мати можливості співпрацювати одна з одною, робити спільні проекти. Ця синергія може створити величезну хвилю позитивних змін!
І, безумовно, ці два роки є дуже важливими для нашої країни. У 2019 році ми обиратимемо новий Парламент, а у 2020 році — нові місцеві ради та нових міських голів. Ці вибори закладають основу змін на наступне десятиліття. І жінки мають взяти лідерство в цьому процесі! Ми маємо вчитися та йти перемагати!
В рамках руху «Я МОЖУ!» Ми будемо мотивувати жінок йти в політику, вчити жінок як вигравати, формувати спільну жіночу політику, яку ми будемо реалізовувати на всіх рівнях влади! Будемо самоорганізовувати та втілювати багато соціальних ініціатив, які допомагатимуть жінкам.

Приєднуйтеся до нашої команди! Жінки — це сила!
https://www.facebook.com/zhinkyvoliua