Память – это родина души

Галина ЛОСЕВА, Берегиня семейного клуба «Трипольское солнце», судья международного класса по кулинарии, Lady Chef NIP.

– Я убеждена: без крепких корней не будет у древа рода–народа могучего ствола, гибких ветвей, свежих листьев, прекрасных цветов, сочных ягод, жизнеспособных семян. Традиции, веками накопленный опыт – и есть наши корни, наш фундамент. Моя собеседница – молодая, красивая, энергичная и, несмотря на молодость, чрезвычайно мудрая украинка, вносит весомый вклад в укрепление этой основы.

Елена-Олимпиада ЩЕРБАНЬ – кандидат исторических наук, этнолог, керамолог, краевед, общественный деятель. Мастер по изготовлению украинской традиционной куклы-мотанки и обрядовых хлебов. Коллекционер украинской народной глиняной посуды. Ведущий популяризатор-эксперт традиционной культуры Полтавщины, Харьковщины и Сумщины, народной обрядовой, гончарской и гастрономической культуры украинского Приднепровья, сельского зеленого туризма. Автор более 200 публикаций по керамологии, этнопедагогике, традиционной культуре питания, гончарному образованию. Организатор этнографических экспедиций, цель которых – сбор материалов по использованию глиняной посуды в народной культуре питания и проведению семейных и календарных обрядов, в частности свадебных. Постоянный участник научных форумов, в том числе международных. А еще — популярный блоггер: на странице olenasunny.blogspot.com под псевдонимом Елена Солнце охотно делится с современниками интересной информацией, например, секретами женской и хозяйской магии, которыми в совершенстве владели наши предки.
– Олено, звідки в тебе така жага до стародавніх традицій і обрядів, народної кухні, декоративно-прикладного мистецтва?
– Любов до давніх традицій мого народу, зокрема традиційного побуту, рукомесла, тістотворення та куховаріння виплекала в мені Мама моєї Мами – бабуся Марія, з якою в мене був, є і завжди залишиться особливий зв’язок. Найголовніше, чому мене навчила Бабуся, – шанувати свій РІД.
– Деякі з твоїх «ляльок-мотанок» є окрасою музейних і приватних колекцій в Україні, а деякі переїхали на ПМП в інші країни. Коли ти створила свою першу ляльку, і … чи є в цьому та інших видах народної творчості певна магія?   
– О, цікаве для мене питання! Моя перша тканинна лялечка народилася в березні 2008 року. Це була потреба рукотворити, і відтоді як почалося… Вже через два роки мої ляльки-мотанки мали свою Хатку – ЕтноСадибу салон-студію «Лялина Світлиця», де вони народжуються передовсім у руках бажаючих гостей власноруч виготовити її. Моя лялька-мотанка перш за все виконує функцію бути предметом гри для дітей. А магія… «магія» в тому, що… хто виготовить в «Лялиній Світлиці» під час майстерки тканинну лялю – через рік в Родину прилітає лелека Рукотворення – це ж віками перевірений метод релаксу і гармонізації!
– «Лялина Світлиця» сьогоднні — і музей, і садиба зеленого туризму, в якій з серпня 2014го ти проводиш щорічний фестиваль «Борщик у глиняному горщику». Які знання на ньому можна дістати?  
– Мій авторський фестиваль – це моя особлива гордість. Аналогів йому немає ні в Україні, ні в світі. Він популяризує насамперед Полтавщину як осередок народної гастрономії та натуральної поживи і має на меті вивчення та розповсюдження традиційної технології приготування страв та напоїв у варистій ПЕЧІ з використанням глиняних девайсів. Головним завданням цієї культурної акції є вивчення і популяризація традицій, правил приготування, рецептури, регіональних особливостей БОРЩо- та ТІСТОтворення, відродження українських народних культурних традицій, здорового способу життя, зокрема вживання локальних натуральних продуктів, дбайливого ставлення до довкілля.
В довгостроковій перспективі «Борщик у глиняному горщику» – це комунікаційна платформа, покликана об’єднати народних і найвіртуозніших кухарів сучасності, рестораторів, готельєрів, мистців, майстрів, артистів у справі відродження і підтримки інтересу до забутої традиційної культури предків наших, бо в ній – наша СИЛА.
– Назви хочаб декілько видів борщу, які стали справжнім відкриттям для гостей. 
– Щороку ми організовуємо кулінарний конкурс – найсмачніший найоригінальніший БОРЩ. Але! Є одна вимога – борщики готуються конкурсантками (поки що участь брали виключно жінки, але чекаємо і чоловіків-учасників) лише в глиняному горщику в печі і за рецептурою тієї місцевості, звідки людина родом. Кожна учасниця (з Полтавщини, Вінничини, Житомирщини, Одещини, Харківщини, Херсонщини, Сумщини, Дніпропетровщини – географія весь час розширюється) готує по три різновиди борщиків – тобто три горщики в результаті: горщик №1 – борщ скоромний з м’ясцем (звичний для родини даної учасниці, авторський); горщик №2 – борщ пісний (такий, що готують в родині часто), горщик №3 – борщ особливий (за маминою, свекрушиною, бабусиною… тобто апробованою часом технологією приготування). Учасниці вже здивували наших гостей-туристів борщиками з …. полуницею, грушками, ожиками, сливами гніченими, карасиками, щукою, дивовижними зеленими і коричневими борщами. Втім, фестиваль має розвиток: на П’ятому, який відбудеться 11 серпня 2018-го, приготуємо вже 50 різних борщиків, під час Десятого – цілих 100! Бо ще й суть вся в тому, що рецепти – старовинні, несправедливо забуті, нині не використовувані!
У гостей також є можливість скуштувати оригінальні страви забутої полтавської кухні: качана каша, шпундра з буряками, шулики, гречаники ойра, бублики-свистуни, локшина запікана, баба-шарпанина, книші з пшоном, стульні з таком… і запити те все вівсяним і житнім сирівцем! Фестиваль одноденний, але щорічно його відвідує понад дві тисячі туристів, в тому числі з Польщі, Литви, Естонії, Італії, Туреччини…
Борщик з полуницями. Не чули про такий?
– Мета ще одної локації – ознайомити сучасників з тонкощами організації і проведення традиційного українського ВЕСІЛЛЯ, розповісти, хто має одягати Молоду, а хто – виключне право зняти з Нареченої весільний вінок, навіщо старший боярин мусить ходити увесь весільний день із особливим, «дружковим глечиком», які слова мають сказати батьки Молодої і Молодого, виряджаючи дітей на вінчання, в чому полягає роль обрядового весільного печива – короваїв (їх має бути чотири!), ста медяників, а ще – дивнів, шишок, верчів, лежня, прозірного калача… Тож спеціально для роз’яснення хоча б частини нюансів (за один день годі все розказати!) і надання можливості гостям взяти участь в унікальному майстер-класі я й організовую реконструкцію величного обряду з випікання весільного КОРОВАю (саме так, від слова “корова”) – по-нашому, по-опішнянськи. Він у нас 12 кілограмовий, з ганусом! До речі, для Молодої печуть його на косах, а для Молодого – на булках. Хочете знати, як це? Завітайте на фест-квест «Борщик у глиняному горщику» то й дізнаєтеся.
Коровай у нас, за висловом відомої коровайниці з понад 45 річним «стажем» — «як пух та дух, як пуховочка».
– Знаю, що зараз ти готуєшся до захисту докторської дисертації. Чому присвяченя ця роботв? 
– Тема дисертації – «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування українців Наддніпрянщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття» – плід моєї активної вже понад 15-літньої роботи. Тема рідна, близька, глибока – з неї ж все і почалося у мене тут, в полтавській Опішні – історичному центрі гончарства!
Гарні глеки в гончаря не залежуються!
– Бажаю тобі успішно скласти цей іспит. Сподіваюсь, ти ще не раз прицмеш участь в моєму театральному проекті. Твій виступ в прем’єтрній був незабутньо яскравим! 

Больше статьей рубрики «Вкуснпя дипломатия»:
В кулинарном искусстве – свои тенденции
Галина Лосева: дипломатия кулинарии
Мария Шрамко: «Во всём рукотворном есть частица души создателя…»
Хлеб и пицца – родные сестрицы
Масленичное гулянье удалось на славу
VIP-персоны кулинарного мира. Беларусь. Людмила Овсянникова.
VIP-персона кулинарного мира Юлия Драгут о проектах, мечтах.

Поделиться в соц. сетях

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *