Присвячується народному художнику України
Вікторові Єфименку (1952-2017)

«У майстерні. Автопортрет», 1990. П. о. 80 х75 см
Творчість В.Єфименка увійшла яскравою, самобутньою сторінкою в українське мистецтво XX-XXI століть, збагативши національне реалістичне мистецтво імпресіоністичним баченням навколишнього світу. На виставках його картини вважались одними з найбільш позитивних і світлих серед робіт відомих художників-колористів. Роботи майстра здобули визнання у Франції, Голландії, Бельгії. І сьогодні твори В.Єфименка мають великий попит серед колекціонерів.

Віктор Романович Єфименко
Народився 17 березня 1952 року в м. Донецьк
1968 – закінчив ДХШ м. Донецька
1969 – вступив до Кримського художнього училища ім. Самокиша
1975 – завершив навчання в КХУ
1975-1981 – жив та працював у м. Ялта
1977 – перша публікація в журналі «Огонек» (картина «Патруль»)
1978 – членство в СХ СРСР
1982 – переїхав із сім’єю до м.Суми
1986 –1989 – голова правління Сумської обласної організації СХ
1992 – отримав звання заслуженого художника України
1993–1997 – працював у Парижі
1997–2000 – співпрацював із галеристами Голландії
2012 – отримав звання Народний художник України
2017 – Помер у с.Клепали Буринського району Сумської області, похований у м. Харків на Безлюдівському кладовищі.

Полотна зберігаються у Дирекції виставок Міністерства культури і Спілки художників України, Лебединському міському художньому музеї, Сумському обласному художньому музеї ім. Н.Онацького.
Основні твори: «Патруль» (1977), «Рідна земля» (1978), «Чекання» (1980), «Натюрморт із білим глечиком» (1981), «Початок» (1984), «Бузок» (1986; 1990), «У перерві» (1987), «Натюрморт» (1990), «Осінній натюрморт» (1992; 1995), «Іриси в чорному» (1993), «Ранок на веранді» (1994), «Блакитна парасолька» (1995), «Жіночий портрет», «Прогулянка» (обидва – 1998), «На лузі» (1999), «Сутінки» (2001), «Березень», «Осіння альтанка» (обидва – 2002), «Троянди та яблука» (2003), «Весна» (2004), «В альтанці. Осінь» (2005), «Каміння» (2006), «Ранкова альтанка» (2007), «Курочки», «Літо», «Травень. В альтанці» (усі – 2008).
Літ.: Юрченко Н. Наповнені променями світла: До 50-річчя В. Єфименка // ОМ. 2002. № 4; Художники Сумщини: Альбом. С., 2006; Виктор Ефименко: Живопись. Галерея «Ника» представляет. Сф., 2007.

Мальовниче село, що розкинулося на лівому березі р.Сейм, відоме своєю історією ще з першої половини XVIII століття (деякі джерела вказують на кінець XVII). Річка в цьому місті звивиста, утворює затоки, стариці, заболочені озера. По обидва береги — зелені луки. Густе, вологе повітря, яке розрізають смарагдові бабки та чорні серпокрильці, наповнене гірко-солодким запахом лугових квітів і трав. Край тихий, дивовижно красивий, зворушує красою до глибини душі.

«Цикорій». 2012. К. о. 40х40 см; «На Сеймі човники» 1978. К. о. 50х70 см
Саме тут, Віктору Єфименко було знайоме все. Тут пройшло його дитинство. Сюди у дитинстві його привозив батько – відомий український графік Роман Федорович Єфименко. Саме сюди митець із сім’єю повернеться вже досвідченим художником, щоб прожити тут останні двадцять років свого життя, присвятивши його мистецтву — пленерному живопису. Ця місцевість стане лейтмотивом його творчості, в якій відобразиться дивовижна філософія, що гармонійно співзвучна з природою цього краю. Своє світосприйняття художник відобразив у буденних, на перший погляд, але таких життєстверджуючих, сповнених сонцедайної енергії пейзажах.
І досі селяни розповідають про Художника, який робив натурні замальовки, писав найбільш уподобані ним характерні образи людей, жанрові етюди.

«Микола». 2005. П. о. 60х60 см; «Весняна рибалка» 2008. К. о. 50х70 см
Все це було потім. А на початку…
Першим наставником в образотворчому мистецтві був батько. Побачивши потяг сина до малювання, він прищепив хлопчику любов до цієї справи, вказуючи на важливість наполегливої праці над малюнком і на подальше навчання. Перші професійні навички Віктор Єфименко отримав у художній школі. Потім обрав Кримське художнє училище ім.Самокиша. На початку 1970-х років тут склався дуже сильний викладацький колектив, а саме М. П. Соболь мав великий вплив на становлення В.Єфименка як художника. Він вийшов із стін училища, маючи чудову професійну підготовку. Саме тут В.Єфименко зрозумів важливість тонового малюнку. Спочатку тоновий малюнок, а потім живопис. Згодом, одночасно захистив два дипломи: з графіки і живопису під керівництвом педагога М.С.Моргуна.
Під час вступних іспитів до училища, В.Єфименко зустрів свою майбутню дружину Катерину Петрівну Столяренко. Саме вона стала коханою, моделлю, вірним другом, радником і помічницею свого талановитого чоловіка. Саме їй присвячені найтепліші, найулюбленіші роботи, написані з почуттям і любов’ю.

«Роздуми», 1978. П. о. 115х100 см За малюнком.
Цей союз двох надзвичайних особистостей тривав до останніх днів майстра. Їхні двоє синів – Григорій та Дмитро успадкували батьківську любов до мистецтва. Обидва є членами Спілки художників України. Д.В.Єфименко викладає на кафедрі живопису Харківської державної академії дизайну та мистецтв.
А ще була праця поряд із великими майстрами живопису, подарована самою долею, яка не тільки збагатила виразність прийомів і технік, а й розширила його світобачення.
Такою була зустріч, а потім робота з метром кримського пейзажу, народним художником України Петром Кузьмичем Столяренком (1925-2018), а також лауреатом Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка Ф.З.Захаровим, яких Віктор Єфименко шанував і вважав своїми вчителями. Цей неоцінений досвід став надійним фундаментом, на якому розвилися його живописні та композиційні здібності, творчі принципи, з яких потім склався неперевершений індивідуальний стиль художника.

В. Р. Єфименко на тлі своєї картини «Перший кінний парад міліції в Сумах”. 1984
Після закінчення училища у 1975 році, сім’я Єфименків переїжджає до Ялти. Тут майже шість років Віктор Романович працює у майстерні видатного українського імпресіоніста П.К.Столяренка. В цей час пише багато історико-епічних робіт, пейзажів, портретів, натюрмортів, малюнків. Матеріалом для цього слугували численні поїздки на пленери з П.К.Столяренком.

П. К. Столяренко та В. Р. Єфименко. Краснопольський район. 1985
Цей період став певним розквітом, пробудженням Віктора Єфименка, як колориста. Саме тоді сформувався його індивідуальний стиль, про що потім мистецтвознавці напишуть:«Захоплення кольором, співвідношеннями, збагаченими кольорами та рефлексами, поєднувало його полотна зі стилістичними пошуками французьких імпресіоністів..» ( Енциклопедія сучасної України. Єфименко Віктор Романович . Стаття О.Й. Денисенко).
У 1981 році разом із сім’єю В.Єфименко переїжджає до Сум, де в 1986 році він очолює місцеву організацію Спілки художників. У цей час митця хвилюють нові задачі — створення відчуття простору, присутності, передача настрою. Він продовжує свої пленерні подорожі. Творчі поїздки багато дають йому в плані глибокого вивчення та спостереження природнього середовища. Поступово випрацьовується певна колористична палітра. Найулюбленіша географія подорожей В.Єфименка – Сумщина, Крим, Седнів.

«Семенівка», 2005. К. о. 50х70 см
І в кожному куточку місцевості, регіоні, відомому і знаному, художник умів знаходити своє, улюблене, потаємне. Це його дивовижний дар – бачити своє.

«Вуличка в Ялті», 1976. П. о. 60х70 см
Всі його пейзажі від тонких, ліричних до більш декоративних, яскравих, об’єднує самобутність, прагнення до емоційної образності. Художник майстерно вловлював найтонші нюанси співвідношень кольору. Характерна для нього манера.

«Хутір», 1985. К. о. 50х70 см
Визнання як живописця, прийшло до митця ще наприкінці 70-х років, після написання великих історичних картин. Його робота, що експонувалась на Всесоюзній виставці молодих художників у Москві, мала схвальну пресу і була відзначена критиками серед кращих творів. У 1982 році В.Р.Єфименко отримав звання заслуженого художника України. Але, поступово,з початку 1980-х років, митець відмовляється від історичного жанру. В його творчості відбуваються зміни. Художника більше вабили камерні інтер’єри, ліричні пейзажі, яскраві натюрморти. Більш вільною і впевненою стає манера письма. Захоплення здобутками в кольорі французьких імпресіоністів та постімпресіоністів «чистить» його палітру, вдихаючи ще більш «прозоре» повітря в живопис. Він стає більш легким, яскравим, грайливим.

«Ізабелла», 2009. П. о. 75х95 см
Згодом, на запрошення взяти участь у роботі творчої групи, вирушає до Франції, де плідно працює з 1993 по 1997рік. Починається новий етап інтенсивної праці, пошуку свого місця у мистецтві. Це період визнання його таланту в Європі. Роботи цього періоду позначені особливою тематикою і сюжетною композицією, стилізацією, яка відроджувала у пам’яті романтичні образи кінця XIX – початку XX століть. Художник майстерно поєднав виразність імпресіоністичної техніки з традиційними принципами українського пленерного живопису в композиційних і просторових побудовах. Ці роботи вирізняє особлива поетичність образів, настрій, індивідуальність манери, динаміка та природність. Утворюється відчуття великого стилю.
Віктор Єфименко розширює свою сюжетну лінію. Від портрету, пейзажу, натюрморту, інтер’єру, митець прагне до змішування жанрів.
В. Р. Єфименко. За роботою. Франція. 1995
Принадність, яка притаманна більшості творів цього періоду, обумовлена точно знайденому художньо-виразному початку в епізодах, немовби вихоплених з повсякденного життя.
Дедалі з більшим захопленням художник пише річку з човнами, легкими вітрильниками, доповнюючи композиції жанровими сценками, які додають картинам романтичної схвильованості.

«На пікник», 2007. П. о. 60х70 см
Пленерна групова композиція «На пікнік» є гарним прикладом, де стримана енергетика співрозмовників, замріяна грація дами, прозорість повітря, відчуття легкого вітру та ковзного руху човна, утворюють картину, сповнену легкості, щастя і свіжості.

«Маргарита», 2009. П. о. 80х110 см
Наступну роботу «Маргарита», відрізняє надзвичайно точно передана художником мить, вихоплена з потоку життя. Те, що погляд митця нібито випадково зупинився на цій сцені, підкреслено композиційним прийомом: рама картини праворуч нібито обрізає край сукні дівчини. Прийом, що використовувавали французські імпресіоністи у своїх роботах (Наприклад, К.Моне у картині «Бульвар Капуцинок. 1873.». )
Сюжети стають більш складними, насиченими різними асоціативними зв’язками, мотивами: епічне зображення скель.Він створив численні серії робіт. Працюючи в імпресіоністичній манері, використовував різноманітну тональність своєї палітри. Митець ставив мету – найбільш достовірно передати мінливість освітлення тих самих предметів, за різних погодних умов, їхній стан.

«Вечірнє море», 2011. П. о. 100х120 см

«Прибій», 2006. П. о. 60х80 см
Ця небайдужість до тонких змін природи, фарб, емоційного стану, характеризує позицію майстра: «Моя творчість — то моя небайдужість до всього, з чого складається моє життя».

«Тиха бухта. 2009», П. о. 71х95 см
Особливе місце у творчості художника посідає натюрморт. Яскраво-святкові, виразні, їхня темпераментна сила колористичних контрастів, звучних та романтичних, примушує затамувати подих. Колір вібрує, поступово зростаючи, яскравим акордом спалахує в центрі та переходить у яскраві рефлекси скатертини, тла. Тонкий зв’язок між предметами об’єднує ритмічні повтори живописних плям в окремих місцях картини.

«Жовта скатертина», 1995. П. о. 75х97 см
Роботи В.Єфименка завжди користувалися великим попитом на аукціонах Європи (Франції, Великобританії, Іспанії). А виставки на арт-ярмарках, фестивалях (Брюсселі (2004), Ґенті (Бельгія, 2002–03), привертали увагу прихильників живопису. Пізніше В.Єфименко співпрацював з галереєю Gérard, Нідерланди.
Виставка робіт Віктора Єфименка, що проходитиме в Tauvers Gallery International восени 2018 року, буде присвячена пам’яті цього видатного живописця і стане важливою культурною подією. Всім бажаючим відвідати виставку живопису Віктора Єфименка можна звернутися за інформацією на сайт галереї. 

Яскравою сторінкою віртуозного володіння живописною технікою, своєрідним стилем, прагненням до емоційної образності, вписаний доробок Віктора Єфименка в українське образотворче мистецтво. Видатний митець продовжив розвиток традиції українського імпресіонізму кінця XIX – початку XX століть. Творчість Віктора Єфименка має великий вплив на формування наступних поколінь митців.

«Незабаром весна», 1976. К. о. 50х70 см

Особлива подяка Катерині Петрівні Столяренко-Єфименко та Дмитрові Вікторовичу Єфименко за допомогу у підготовці статті та наданні фотографій із сімейного архіву.