«Багато людей прагнуть дізнатись, що є за морями і нехтують тим, що просто перед очима».
(Пліній Молодший – давньоримський історик)
Що ми знаємо про Лядову? Одне з 26 тисяч сіл України? Що чули про це унікальне місце, в вапнякових печерах якого знаходиться памятник архітектури XI–XIX сторіччя – Лядовський Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир? Зрозуміло, яким би яскравим не був текст, які б літературні прийоми не використовував автор, але передати відчуття краси, що відкривається нелінивому подорожньому, котрий добереться до кордону України з Молдовою на берег Дністра і вибереться крутим підйомом до самого підніжжя Храму, та ще й потім на дзвіницю, ніяк не вдасться. Там, на самому вершечку, розумієш, чому краса рятує світ…
Почнемо з назви. Одна з версій про доіндоєвропейське походження Лядова – «ляда» – це віконниця, дверцята. Лядова – це і село, і назва річки, біля гирла якої воно розташоване. Що ж вирізняє цю унікальну місцину з-поміж 26 тисяч інших сіл та містечок України? Впевнена, мало кому відомо, що Лядовський скельний монастир було засновано раніше ніж Київські печери, а засновником був Антоній Печерський.
На початку 11 сторіччя, а саме – 1013 року, Антоній, який повертався на Русь з Афону, зупинився в Лядовських скельних печерах і облаштувався в одній із них, в молитвах готуючись до великого походу на Київ. Так, засновник чернецтва на Русі почав створення монастирів саме з місцини, що зветься Лядова. Келія преподобного Антонія, Печерний храм преподобного Антонія, Свято-Усікновенський храм Іоана Предтечі, Храм святої великомучениці Параскеви, прадавні крипти-костниці, монастирські джерела, скеля-літопис – це все, що можна оглянути сьогодні. Але так було не завжди. Історія Монастиря сповнена величними і трагічними подіями, до того ж ще не всі таємниці розкриті. Багато міфів і переказів існує про підземні ходи і достеменно невідомо скільки їх і куди ведуть. Точно відомо, що…
…історія печер починалась задовго до Антонія. Гомер називає північне узбережжя Чорного моря «землею кіммерійців». Вчені вважають, що це і є найдавніша згадка про Україну, адже Кіммерія найвірогідніше і була спадкоємицею трипільців. Неподалік від Лядової проходив кордон Римської імперії з давньоримськими містами Клепідава (нинішній Ямпіль) та Метоній (Могилів-Подільський), які згадані в трактаті олександрійського астронома, географа і математика другого століття Клавдія Птолемея.
Спочатку завойоване дакійським царем Децебалом в 87 році, Середнє Подністров’я належало до Дакії (Молдова), потім римський імператор Траян (згаданий у «Слові о полку Ігоревім») приєднав землі до Римської імперії на 130 років, захищаючи корінне населення від нападу варварів. «Вже при Геродоті тут були торгові міста зі змішаним напівеллінським, напівварварським населенням і еллінською культурою – далекі попередники «матері міст руських» – стверджував відомий російський історик М. Покровський.
Після римлян Поділля і Подністров’я з 230 року майже на 120 років підкорили готи. Сармати, готи, гуни, анти, склавини, що населяли територію нинішньої України, зчиняли грабіжницькі напади на малоазійські римські провінції, а до сарматських степів звідти переселялись, рятуючись від переслідування, християни. І якщо Західна Римська імперія перестала існувати в 476 році, то Східіна ії частина під назвою Візантія, де християнство, завдяки імператору Костянтину утвердилось як державне віросповідування, протрималась ще майже тисячу років. Існуюче припущення, що поширення християнства на Русі почалося саме з Подністров’я і Поділля, завдяки активним торговельно-економічним звязкам та переселенню християн, виглядає більш ніж правдиво.
«Въ старину важным торговым путем из Греціи на западъ Европы была река Днестръ. По причине изобилія окрестныхъ лесовъ, она в древности была многоводною и судоходною, а потом по ней велась торговля и по обоимъ берегам ея селились греки и устраивали торговыя места, следы чего сохранились и доселе въ народномъ преданіи и по местамъ въ остаткахъ греческихъ колоній по Днестру… Вместе с торговымъ движениемъ с греческого востока распространялась по Днестру и православная вера», – відзначав історик М. Яворовський наприкінці 19 ст. І далі продовжував. – Дикія скалі і заросшіе дубравами берега Днестра заселились тогда христіанскими подвижниками, религіозное одушевленіе которых оживлялось прекрасными видами природы и деятельными сношеніями съ Царьградомъ и Афономъ».
Монголо-татари, завоювавши цей край, створили тут так звану Подільську Орду, обклавши місцеве населення високими податками. Литовський князь Ольгерд в битві на Синій Воді відвоював Поділля у монголо-татар, і після утворення Речі Посполитої починається швидке заселення подільської території поляками, які почали активно будувати маєтки і палаци.
Козацький брід у гирла річки Лядова до правого берега Дністра використовується козаками для масових втеч – реакція на відмову польського короля Сигізмунда на пропозицію Северина Наливайка відвести землі для поселення козакам між Дністром і Бугом. Позначилось це місце і під час антикатолицького руху в Подністров’ї.
Петро Сагайдачний 1620 року під охороною козаків привіз до Києва патріарха Єрусалимського Феофана і ще шість православних владик для висвячення найвідоміших православних ієромонахів, таким чином відновивши православну ієрархію, ліквідовану Флорентійською унією. Під охороною тритисячного загону козаків на чолі з гетьманом Сагайдачним, місію було супроводжено за правий берег Дністра до турецького кордону.
За часів Богдана Хмельницького монахи та ченці Лядовського монастиря, що користувались особливою прихільністю гетьмана, отримують від нього важливе завдання (1649 рік) – передати грамоту патріархові Паїсію, а на словах прохання Хмельницького до цяря Олексія Михайловича про заступництво за Україну та його козаків. Цього ж року через Лядову проходить шлях афонського патріарха Паїсія, який їде з Москви до Єрусаліма, а супроводжують його українські козаки. Він обіцяє підтримку і заступництво перед російським царем.
А ще відомо, що Остап Гоголь (прапрадід Миколи Гоголя) керував в 1657 році Подністрянсько-Могилівським полком, куди входила і Лядова, а 1676-77 він же обраний козацьким гетьманом Правобережної України.
Лядовський монастир розбудовувався попри важкі часи. Більш того, при храмі відкрили школу, в селі поруч засновано 208 господарств (кінець XIX – початок XX сторіччя), в долині Дністра відбувались величезні ярмарки. Та «немає більшої ненависті, ніж ненависть незнання до знання». В 1938 році печерний монастир було підірвано (керував роботами генерал Карбишев) для побудови лінії прикордонної оборони. І дзвони, і кам’яний хрест були скинуті у Дністер, вибухом в річку відкинуто фасад церкви Іоана Предтечі, знищені двоповерхова галерея-готель, криниці, розкрадено і втрачено унікальні ікони…
…І тільки в 1998 році в Монастир прийшли монахи з Почаєва на чолі з ігуменом Антонієм і в печерах почались роботи по відновленню обителі.
В 2013 році Монастир відсвяткував своє тисячоліття відбудованими церквами.
Маленьке село Лядова, Лядовський скельний монастир (Вінницька область, Могилів-Подільський район) завжди відкриті для гостей.
До речі, Антонієв хрест за формою нагадує герб Вінниці та родовий герб Богдана Хмельницького. Випадковість?
(Для написання статті використані матеріали роботи Віталія Давиденка «Монастир». Вінниця, 2013)
Текст: Людмила ГАРАРУК
Больше статей из рубрики «Украина уникальная»: