Юлія Бецко

м. Стрий, Львівська область
Журналіст
Я працюю в журналістиці. І так склалось, що у певній мірі беру участь в процесах, які відбуваються у суспільстві. Моя мама ще з дитинства говорила про те, що жінка має особливу роль і вона не обмежується кухнею, дітьми чи робочим місцем. Тоді я це розуміла, але мені важко було це повністю усвідомити.
Переломним моментом для мене стала Революція Гідності. Листопад 2013 року диктував не найперспективніший розвиток подій. Я не хотіла виїжджати з країни, де народилась, де я познайомилась зі своїм чоловіком, де залишилися б мої батьки та друзі. Моїй донці тоді було 5 місяців і вона стала для мене тим акумулятором, який змусив діяти. Велику підтримку я отримала від своїх батьків і чоловіка. Це дуже важливо!
Під час тих буремних подій я познайомилась з великою кількістю людей. Всі вони — різні. Всі вони мали свої особисті мотиви до тих чи інших дій. Ця школа суспільного життя мене загартувала. Тоді прийшло усвідомлення, що від тебе також може щось залежати, що ти можеш впливати на конкретні процеси.
Після тих подій, великою моральною школою стало членство у Громадській раді при Міськрайонному відділку поліції. Тоді більше довідалась про сім’ї, у яких є проблеми, про дітей, які стали на слизьку стежку, про безпеку тощо.
У малих містах яскраво видно недопрацювання влади. Якщо на папері у “високому” кабінеті закон, постанова будь-яке рішення виглядає майже ідеальним, то тут на місці виникає багато запитань у тих, кого ці рішення стосуються. Також потрібно розуміти, що кожен чиновник і працівник державного органу має своє визначене коло повноважень, тим чи іншим документом.
Якщо активісти мають сили і наснаги до роботи з сім’ями, які потребують моральної підтримки, юридичної допомоги, з підлітками, яких потрібно вмотивувати до вибору іншого шляху, ніж злочинний, з молодими мамами, яким необхідно акцентувати увагу на тому, що проведений час з дитиною у правильному руслі стане запорукою їхнього спільного успішного життя, то варто це підтримувати не лише словами, а й ділом.
Часто можна побачити, що інструкції чиновників щодо того чи іншого випадку написані вже дуже давно. А сучасне життя ставить перед нами нові вимоги і завдання. Громадські активісти, а особливо жінки, це розуміють набагато сильніше, ніж влада.
Будучи частиною суспільства, потрібно розуміти, що на виклики потрібно реагувати вчасно. На жаль, сучасна влада, де переважна більшість — чоловіки, відкидає соціальні питання на другий план. Прагматичний розподіл бюджету, будівництво, стратегії розвитку це все дуже добре. Але потрібно звернути увагу на те, що успіх реалізованих проектів напряму залежить від якості суспільства, його загального морального здоров’я і без цього неможливо будувати успішну країну. Саме у цьому вбачаю місію сучасної української жінки, яка має перебудувати карту розставлених пріоритетів і дати опору для майбутнього.

Леся Грищенко

м. Коростень, Житомирська область
Депутатка Коростенської міської ради
Чому я беру участь у політичній активності? Адже починати треба з себе. Ми маємо бути прикладом, щоб люди долучались і розуміли, що ми разом, і кожен голос важливий. Якщо ми, свідомі жінки, об’єднаємось і нас буде багато, вийде потужна політична сила, яка зможе впливати на справи в країні.
Я вирішила стати депутаткою, для того, щоб допомогти людям. І вірю, що зможу. Теперішня моя політична діяльність – це жорстка опозиція до влади. Я ніколи не залишаюсь осторонь, задаю часто незручні питання. Останні події у місті, з якими борюсь – це необгрунтовано завищені платіжки за тепло. Моя позиція – не політизували процес, а домогтися справедливих нарахувань. Була політична сила, яка скористалась цим моментом. Але це уже інша історія. Важливо те, що після наших виступів і відстоювання інтересів громадян, перед нами вибачився міський голова. Тож нас чують, і це тішить, дає надію.
Але у нас є зараз така дуже серйозна робота. У нас в місті є два величезні підприємства. Інформація про них майже відсутня. Але вирубані ліси – це їхня робота. Частий смог у місті – це їхня робота. Та коли ми почали робити запити – відповідей на них нам ніхто не давав. Ми пікетували, підписи збирали. У нас навіть є ініціативна група, лідерка якої сьогодні судиться з власниками. На сьогоднішній день влада просуває тут власні інтереси. Ми про це багато говорили ми домоглися екологічної експертизи. Незважаючи на рішення суду, справа зависла. Але зараз через те, що це не пріоритет – це відійшло на другий план.
Щоб вивести «діячів» на чисту воду, треба показати людям, як все відбувається насправді. Треба дуже ґрунтовно підходити до питання, щоб давати реальну інформацію людям з громад. Коли вони зрозуміли суть проблеми, вони підтримають нас.
Жінка просто найбільше відчуває все, що відбувається і в економіці, і в соціальній структурі. Ходиш в поліклініку – бачиш проблеми; віддаєш в школу – бачиш; платиш комунальні послуги – бачиш. Все проходить через жінку. І добре, що жінка говорить про це голосно. Вона емоційна, але може більш предметно пояснити і звернути увагу на проблему.

Олена Петрушина

м. Київ
Адвокатка
Я давно в професії. Активною була завжди Якщо у всіх громадська діяльність на другому плані, то професійна правова допомога – це моя щоденна діяльність. Я давно цим займаюсь. Адже є люди які не можуть оплачувати послуги адвокатів: багатодітні сім’ї, дитячі будинки. Це було моє бажання — допомагати. Звісно, це не постійна діяльність. Я не давала жодні оголошення. Але до мене можна було прийти і я надавала допомогу.
Кожному з нас дається час споживати. Ми маємо напрацювати певний ресурс. Але це накопичення має іти в іншу сторону: накопичуємо і віддаємо. Якщо ми всі будемо накопичувати і не відавати, нашим дітям нічого не залишиться. Кожен сам вибирає: споживає, чи споживає і віддає. Зараз я цілком свідомо обираю і роблю друге. Жінки до цього відносяться так, що дітям ти віддаєш, а коли вони виростають, ти все одно віддаєш. Чоловіки цього можуть не зрозуміти. Тому цей рух, «Жінки Волі», об’єднує однодумців.
Тому, власне, моя задача: допомагати, ділитися знаннями, досвідом, навичками з іншими. Чим більше ти віддаєш, тим більше ти отримуєш.
Моя задача – допомогти жінкам. І добре, що жінки об’єднуються в організаціях. Мені зараз більш близька політична громадська діяльність, адже тут більше умов, ніж у професійній діяльності. Ти бачиш реальні дії і реальні зміни. Це не для амбіцій! Мої амбіції – це віддати знання.
Ми займаємось благоустроїм, інфраструктурою, незаконною забудівлею, ОСББ, асфальтуванням доріг, встановленням камер спостереження, розміщенням смітників – не руками власне встановлюємо, а робимо так, щоб там, де з’являється потреба, ми допоможемо вам знайти найкоротший шлях втілення цього покращення у своєму дворі, вулиці, районі. Моя ж задача тут – підтягнути жінок. Їм потрібна професійна освіта, адже жінки бачать проблему, але не знають куди звертатись
Задача нашого руху – з’ясувати проблему, допомогти правильно скласти документи і сказати куди йти, щоб люди могли її вирішити. .
Ми точно можемо розказати жінкам, що робити з проблемами благоустрою у рамках всієї України; допомогти тим, хто хоче так само об’єднуватись, розповісти про акції, алгоритми вирішення проблем, палатки і підписи, тощо.
Ми запускали свою допомогу під девізом «Допоможи собі сам». Не всім вона подобається, але це так, адже держава всюди не встигне. А зараз наш девіз: «Порядок в будинку залежіть від нас». Я можу, то й МИ зможемо.
Країна нам нічого не винна, а ми маємо бути трішки егоїстами (самі для себе).
Тому ми готові давати таку своєрідну освіту в дії, розказувати, як вирішувати питання десь за рахунок власних коштів, державних, комунальних. Дати людям інструменти, щоб вони зразу приходили куди треба. І чому саме жінки? Тому що вони більше за чоловіків готові приймати ці інструменти і допомогу, юридичну допомогу.

Ольга Федишина

м. Київ
депутатка Івано-Франківської обласної ради
З чоловіками в нашій фракції ми в абсолютно рівних позиціях та завжди відчуваємо підтримку. Внутрішні правила побудовані таким чином, що кожен з нас може виступати на сесії з будь-якого питання, а не лише чітко визначені спікери – як це діє в інших фракціях і де ними здебільшого є чоловіки. І без перебільшень — наші жінки є найактивнішими з точки зору ініціатив з-поміж всіх депутатів обласної ради.
Щодо труднощів: на момент обрання депутаткою мені було 27 років і я була наймолодшою серед жінок в облраді, через що на початку від окремих чоловіків відчувалося стереотипне несприйняття через вік та стать. Думаю, що багато жінок з цим стикаються. Ці стереотипи з часом долаються тільки завдяки нашій діяльності та активності.
Жінкам важливо бути в політиці, оскільки ми можемо сприймати зовнішні проблеми та визначати способи їх вирішення через іншу призму – через материнство і проблеми дітей, через необхідність забезпечення комфорту для них, через проблеми людей, які потрапили в скрутну ситуацію. Але це абсолютно не заважає нам порушувати питання, які чомусь стереотипно закріпилися за чоловіками. Я піднімала на сесіях питання доріг, розмитнення автомобілів, протидії політичним переслідуванням.
Суспільство поступово трансформується і жінки як в політиці, так і в інших сферах демонструють власні історії успіху. Щоб подібних прикладів ставало ще більше, потрібно в державі створювати такі умови для жінок, щоб будь-яку професійну діяльність можна було поєднувати з материнством, щоб ми не поставали перед вибором «кар’єра чи сім’я», а мали можливість повноцінно реалізовувати себе у всіх сферах, в яких забажаємо.

Лілія Свистович

м. Винники, Львівська область
Депутатка Винниківської міської ради, керівниця фракції
Я працюю директором школи-інтернату, на базі якої створено ГО «Школа мрій». Всі ж знають, що сьогодні відбувається реформа школи. А ми цю реформу втілюємо самі, знизу вверх. І втілюємо так, що будь-яка освіта має базуватись на цінностях. Абсолютно переконана, що освіта це не про якість знань чи навичок. А про цінності, які закладаються з дитинства.
Усі наші проекти декларують важливі цінності. І кожним проектом ми хочемо об’єднати якомога більше дітей. У проект «Еврика» ми запрошуємо дітей з різних регіонів України і закордону, щоб вони навчились цю спільну мову шукати. Формуємо команди з найкращих учнів шкіл України. Щоб реалізувати проект вони мають домовитись між собою. І це дає їм розуміння, що командна робота — це дуже важливо. І коли діти презентують проект – важливий не результат а те, що вони знайшли друзів і змогли порозумітися. «Нам мало часу» – кажуть діти в кінці. І впевнені, що ці діти ніколи не стануть ворогами у майбутньому.
У них різна ментальність – але вони одне ціле. Розлучатись їм потім особливо складно: вони обнімаються, листуються. Проект цей ми робимо це уже 8 років і діти з перших проектів досі спілкуються.
Проект «Твори добро» – ще один приклад об’єднання. До нас приїжджають діти з різних регіонів. Ми зустрічаємо, проводимо для них екскурсії. Єдина умова – вони роблять щодо добре спільно. Були різні справи. Вони допомагали в госпіталях, випікали печиво, дарували печиво- воїнам, мили садочок. Попри це, ми знайомимо їх і з культурою країн, які вони представляють. Якось знімали ролик на екологічну тематику. Представляли їх в екологічному стилі. Робили інсталяції. В один з днів презентували таланти і підготувати цілий концерт. Був день, коли вони мали квест по нашому місту. Настільки насичена програма, що починається о 8 ранку і роз’їжджаться о 23 вечора. Ці діти точно не зможуть дивитися один на одного вовком.
Є також проект «Дружна школа». Обмін вчителями. Вчителі діляться секретами вчителювання.
Похідним проктом є проект «Міжнародні конференції». Одного разу до нас навіть прилітав Посол Папи Римського.
Є ще проект «Школа успішних людей». Коли приходить людина, яку діти знають, поважають і вона ділиться своїм досвідом. От 17 січня був у нас Олег Скрипка і дуже цікаво поспілкувались діти з ним. Домовлялись ще з зірками, журналістами, бізнесменами.
Я б могла говорити безкінечно, адже за рік у нас щонайменше реалізується 50 проектів.
Чому жінки є рушійною силою змін і розвитку?
В Україні завжди був матріархат. Де-юре патріархат, але насправді керують всім жінки. За кожним успішним чоловіком стоїть жінка, яка його таким робить. Історично Швеція, яка сьогодні рахується однією з соціально найрозвиненіших країн, прийшла до того, що коли жінок в парламентів перевалило за 50% — почались зміни. Чоловіки глобальні, а жінки більше бачать деталі. Це різне мислення надає такий ефект. Жінка бачить більше. Вона хоче зробити більше для своїх людей, дітей, друзів. вона справдібити зміни.

Євгенія Прокопенко

м. Київ
Зоозахисниця, адвокатка
Я займаюся, в цілому, зоозахистом. І тішить, що можу цим займатись впевнено і з підтримкою від партії «Воля». Адже Юрій Дерев’янко і його команда – це перша політична сила за всю історію України, яка на рівні президентської програми декларувала зоозахист як напрямок розвитку. Для мене особисто це – великий крок вперед. Для порівняння, у Голландії є ціла партія, яка стоїть на захисті прав тварин.
На нас раніше уваги не звертали. Але зараз у нас з’явився шанс на законодавчому рівні впливати на те, що відбувається в Україні.
Зоозахист – це швидше широке і загальне поняття.
Ми щодня боремось за права тварин:
— виступаємо за гуманне відношення до бездомних котів і собак;
— боремося проти дельфінаріїв та цирків, проти знущання над тваринами та жахливими умовами утримання;
— на законодавчому рівні намагаємось не допустити перенесення з Європи хутрових ферм. А зараз це дуже пікове питання; незважаючи на те, що там уже всі давно зрозуміли весь жах цього бізнесу і вони заборонені взагалі, у нас таких заборон досі немає. А крім того, що такі ферми е розсадниками жорстокого поводження з тваринами, вони ще й дуже школять екології;
— боремося з догхантерами та зоосадистами. Тож, фактично, ми є «мисливцями за мисливцями»;
— дбаємо про тварин, які внесені до Червоної книги України. Приміром, як тільки лосів виключили з книги, почалось їх масове відстрілювання. А це знову може стати проблемою. Тож ми відслідковуємо і намагаємося протистояти таким рішенням.
І за статистикою, 80% зоозахисників – це жінки. Думаю, це тому, що ми більш емоційні, пропускаємо крізь себе цю проблематику. Ці історії змушують нас щось змінювати.
с і більше в об’єднаннях. Тому це звісно ж наша історія.

Ангеліна Любас

м. Рівне
Засновниця нового типу приватного дитячого садочка для розвитку дітей
Варто відмітити, що мені 25 і я жінка. Я намагалась приходити на якісь роботи, працювала, змінювала їх. Так, за освітою культуролог, кафедра гендерних досліджень. Жінки часто зіштовхуються з гендерними стереотипами. Коли я йду на зустріч, маю бути нафарбована, на підборах і у костюмі, інакше мене не сприймають серйозно. Якщо я прийду на зустріч у звичайному одязі – мене ніхто не сприйме, я не зможу домовитись про співпрацю, особливо якщо співбесідник – чоловік. Хочеться, щоб цієї нерівності не відчувалось.
Коли познайомилась з дівчиною, що працювала у дитячому садочку, ми розговорилися про проблеми сучасних матусь і вирішили відкрити приватний садочок. Складність функціонування цього садочку полягає у бюрократичному ланцюгу, через який я не можу повноцінно оформити свою діяльність. Максимум – можна існувати як розвиваючий гурток/заклад, не більше. Власне, тому я й прийшла в ГО «Жінки Волі». Мій проект більш ідейний, ніж прибутковий. Держава не дає ніякої допомоги. Я не кажу про кошти, хоча б підтримка у оподаткуванні для підприємців-початківців. Тобто, хай хоча б не заважає.
А взагалі, хочеться запросити кваліфікованих психологів і лікарів, щоб розповідати мамам речі, які їх цікавлять і турбують.
Такі садочки покликані допомагати мамам, якщо:
— потреба у допомозі при ранньому розвитку діток (якщо фізіологічно дитина розвивається);
— залишити дитину на пару годин, якщо є якісь справи, які потрібно вирішити за межами дому (а в цей час дитина буде нагодована, доглянута);
— мами хочуть отримати більше інформації про виховання дітей, здоров’я тощо;
— потребують соціалізації і спілкування у колі однодумців.
У нас є формат «Розвивайка», де приходять мама і малюк (зазвичай у п’ятницю). На такі заходи ми запрошуємо педагогів, батьків і дітей. Діти розвиваються, батьки просвітляються (наприклад, починають розуміти, що якщо дитина чогось не робить – не варто її силувати, це можна розвинути якимось іншим чином). Максимально зручно для батьків проводити такі заходи під час занять у садочку.
Ліцензії на викладання не має жоден приватий заклад. Тому і немає підстав, щоб проводити освітню діяльність. Можна лише розвиваючу. Ідеально було б мати підтримку малого бізнесу в системі оподаткування. А там і можна буде оформлювати працівників з педагогічною освітою. Але поки будуть непідйомні штрафи за дрібні порушення, працювати в таких умовах буде просто неможливо. Хіба що у підвалі.
Чому жінки є рушійною силою змін і розвитку?
Чоловіки більше працюють у консервативному суспільстві, вони читають новини про таких самих чоловіків і не звертають на сфери, які розвиваються. Якщо в плані держави і бізнесу зміни не відбуваються, то жінки працюють в таких сферах, які змінюються разом зі змінами в суспільстві.
Я не кажу, що чоловіки менш прогресивні, ніж жінки. Просто змінюються запити у суспільстві, технічний прогрес тощо. Жінки ж знаходяться ближче до життя. Жінка – це сфера соціальна, культури, освіти, медицини, виховання. А за цими сферами — майбутнє.

Галина Макота

м. Івано-Франківськ
Депутатка Івано-Франківської обласної ради; кандидатка наук з державного управління.
Особливість роботи депутата полягає у тому, що ти працюєш за запитом. Звісно, ж усі запити не розглянеш. Тож обираєш пріоритетні, однотипні, які поступають і ти розумієш, що ця проблема є масштабною. Починаєш вирішувати.
Наприклад цього року гостро постає проблема відсутності дитячих майданчиків. Дітям просто немає куди вийти у двір, щоб погратись.
Ніби у 2017-2018 роках були виділені кошти. Але міська рада не дає нам їх поставити наразі.
Я і проводила збори і люди звернулись до міської влади. Тому цього року будемо далі займатись цим питанням.
Це звісно ж ініціювали жінки-матері.
Так, сьогодні у нас це одне з таких важливих завдань, але є постійні звернення і не лише щодо спортивних майданчиків, важко виділити щось одне. Але стараємось вхопити актуальні питання для громад.
Та і більшість запитів поступають саме від жінок. Це місце для самореалізації жінок. Якщо є можливість для жінки отримати освіту, то всі ніші шляхи для неї відкриті. Основна перешкода для самореалізації жінки – це відсутність можливостей для жінки навчатись. Якби не ця перешкода, вони б могли б ще набагато краще вирішувати проблеми, які помічають. Ще також постає питання бажання жінки змінювати. Але це уже інше питання.
Суспільство, де дівчата та жінки не можуть отримати світу – це проблема глобальна.